Stanwell Speaks

Кейс про те, як спільне творення та ШІ перетворили голоси громади на стратегічний план розвитку

Stanwell - це невелика громада у Spelthorne, Surrey, UK розташована всього за кілька хвилин від Heathrow. Попри близькість до одного з найбільших аеропортів Європи, Stanwell залишається дуже локальним, майже “внутрішнім” світом - місцем, де багато сімей живуть поколіннями, де люди знають сусідів, де цінують спокій, зелені простори та відчуття «свого кола».

Це одночасно й сильна, і вразлива територія: на тлі глибокої локальної прив’язаності тут існують серйозні виклики - від бідності та транспортної ізоляції до проблем із безпекою та нестачею можливостей для молоді.
Але водночас Stanwell - це місце з великим потенціалом: з активною громадською інфраструктурою, школами, волонтерами, просторами для зустрічей і людей, які щиро хочуть змін.

Коли ми з Active Surrey та Voluntary Support North Surrey розпочинали проєкт Stanwell, ми розуміли що маємо починати з глибокого розуміння місця і його людей. Але стандартні методи опитуань можуть не дати нам потрібної глибини. Це місце з надзвичайно сильним відчуттям локальності, зі своїми історіями, суперечностями, емоціями, образами та гордістю. Щоб його зрозуміти, питань було недостатньо. Потрібні були щирі розмови - слухати і читати між рядків.

Саме так народилась концепція Stanwell Speaks - проєкту, у якому 145 розмов із мешканцями (а це приблизно 1% усіх жителів) стали не просто набором думок, а даними, структурою і стратегічними рішеннями.
Це історія про те, як технології та людська емпатія працюють разом.

Ми обрали метод, який дозволяє людям говорити вільно, природно і в своєму темпі — метод Appreciative Inquiry.
Не опитування чи анкета, а щирі розмови у місцях, де люди звикли проводити свій час: у фудбанках, бібліотеках, церквах, кафе чи комьюніті центрах.

Люди говорили про все: про те, що їх надихає, і про те, що лякає; про те, що турбує, і про те, що вони оберігають; про те, чого їм бракує, і про те, що б вони хотіли зберегти.
Ми отримали живий матеріал, дуже об’ємний і дуже “людський”.

145 розмов - це десятки годин аудіо і сотні сторінок нотаток.
Це історії, емоції, фрагменти повсякденності, велике змішування фактів та переживань.
Це була саме та реальність, яку ми шукали. Але як перетворити її на реальні дані чи структуру?

Інноваційна аналітика: як ми використали ШІ не як «фішку», а як інструмент мислення

Ми вирішили дати ШІ проаналізувати кожну розмову (звісно без вказання будь яких контактних даних)та під суворим нашим контролем.

Ми створили власний AI-фреймворк, який працював у три етапи.

По-перше, ШІ “читав” кожне інтерв’ю як масив даних: виділяв теми, емоції, контексти, повтори та контрасти.
Це був не простий сентимент-аналіз, а глибинне семантичне структурування.

По-друге, ми задали йому складну аналітичну рамку: шість ключових проблем, виявлених у попередніх дослідженнях, і додали інструкцію шукати нові теми, якщо вони існують.
Так ШІ самостійно підняв дві великі категорії, яких не було у брифі:
— занедбання природних активів
— провал комунікації
Це стало важливим відкриттям.

По-третє, ми зобов’язали систему до повної прозорості: кожен аналітичний висновок мав підтверджуватися дослівною цитатою та позначкою, хто саме це сказав (не ім’я, а номер файла яким було закодовано всіх учасників).
Це дозволило уникнути найменших ризиків викривлення через вибіркових контроль з нашого боку.

У результаті хаотичні, живі розмови стали структурованою картою зі 154 позитивними та 248 негативними згадками, розбитими на теми, підтемі, частотність і сили впливу.

Але ШІ лише структурував.
А ми інтерпретували.

Аналітична модель, яка перетворила голоси мешканців на план дій

Після структурування ми створили модель, яка дозволила подивитися на проблеми як на систему, а не як на окремі скарги.

Ми оцінили кожну тему за двома параметрами:

• як сильно вона впливає на якість життя

• наскільки складно її вирішити інституційно
  

Це дало нам матрицю критичності/складності, на якій одразу стали видимими:

• проблеми, що легко вирішити, але які дуже важливі (ідеальні quick wins)

• проблеми, що є критично важливими, але складними (довгострокова стратегія)

• сфери, де ключова проблема — не факти, а комунікація
  

Так ми отримали реалістичний, пріоритетний, логічно вмотивований план дій.

Головне відкриття: Stanwell люблять більше, ніж говорять

Дані показали те, що не лежало на поверхні.

Попри величезний перелік проблем - страх виходити увечері, відкритий продаж наркотиків, слабку поліцію, бідність, брак активностей, транспортні труднощі -
люди продовжують називати Stanwell домом.

Глибоке відчуття дому, розуміння “ми тут свої”, щира підтримка одне одного - це величезний прихований потенціал.

Це ключовий ресурс, на якому можна будувати майбутню ідентичність місця.

Від інсайтів — до реальних рішень

Коли ми зібрали дані, стало очевидно: деякі проблеми не там, де їх шукають.

1. Heathrow: проблема була не у ставленні, а в інформаційному вакуумі

Перш ніж почати проєкт, здавалося, що люди «проти аеропорту» і що їх лякає його потенційне розширення. Але аналіз розмов показав інше: до самого Heathrow у більшості мешканців ставлення цілком позитивне або нейтральне. Проблема полягала не в аеропорті, а в нестачі інформації про майбутні зміни.

Люди жили у стані тривоги та припущень, бо не мали офіційної, зрозумілої комунікації.

Це був ключовий інсайт: можна поліпшити настрій у громаді дуже швидко, якщо Heathrow стане партнером у діалозі.

Звідси народилася ідея “Safe Stops” - спільного проєкту з Heathrow. Поєднавши дані про страх ходити у темряві, про небезпечні маршрути і відсутність світла у парках, з необхідністю зробити аеропорт ближчий мешканцям з’явилася концепція Heathrow Safe Stops. Це освітлені яскраві як сяючі термінали аеропорту автобусні зупинки у Stanwell, що можуть бути оновлені разом із Heathrow.

Це не лише інфраструктура, а й символ партнерства, який мешканці бачать щодня.

2. Комунікація: ми усвідомили, що проблема не лише в сервісах, а в тому, що про них ніхто не знає

Багато людей говорили: «У нас багато всього, але ніхто не знає, що, коли і де».

Ми побачили глибоку фрагментацію каналів, відсутність єдиного джерела, розрив між організаціями, повну ізоляцію літніх людей від інформації.

Це означало, що будь-яке покращення інфраструктури, додавання нових активностей, послуг та подій буде майже непомітним без правильної системи комунікації.

Тому комунікація стала окремим стратегічним напрямом.

3. Окрема тема, що виринула з розмов: брак простору для чоловіків

Під час аналізу розмов ми раптом почали помічати одну повторювану деталь. У дуже різних інтерв’ю звучала одна й та сама думка: чоловікам, переважно старшого віку, немає де зібратися і вони відчувають себе “на узбіччі” активного соціального життя.

У громаді є багато занять для дітей, жінок, сімей, але майже нічого, що було б природним, неформальним простором саме для чоловіків. Особливо для тих, хто переживає самотність, втому, психологічний тиск, або просто шукає місце, де можна побути в колі «своїх».

Так народилася ідея “Man’s Place” - невеликого, камерного простору, де чоловіки можуть зустрічатися, говорити, займатися спільними справами, як ото лагодити якусь техніку, й мати своє безпечне місце.

І хоча ця ініціатива здається маленькою, її потенційний психологічний ефект для громади дуже великий.

Фінальний результат

У результаті Stanwell отримав не просто аналітичний звіт, а достовірну і глибоку мапу свого сьогодення.

Голос громади у всіх його тональностях було перетворено на системне знання, а знання - на конкретні дії.

Ми запропонували набір швидких покращень, довгострокові стратегічні напрями та кілька готових проєктів, які громада може впровадити негайно.

А головне, ми сформували методологію що допомагає працювати з маленькими місцями за допомогою цифрових інструментів що мінімізує людські ресурси.

Stanwell Speaks показав, що якщо дати громаді можливість говорити, вона дає відповіді, які можна перетворити на майбутнє.